Медіадидактика. Використання медіа у навчально-виховному процесі

Медіа потужно й суперечливо впливають на освіту молодого покоління, часто перетворюючись на провідний чинник його соціалізації, стихійного соціального навчання. В структурі компетентності сучасної людини своє чинне місце отримує інформаційно-комунікаційна компетентність. Інформаційно-комунікаційна та медіаосвітня компетентності стають необхідною складовою портрета справжнього професіонала в галузі освіти поряд з такими компетентностями як методична, предметна, соціальна, особистісна, психолого-педагогічна, інноваційна. Найбільш затребуваними нині є вчителі, які володіють сучасними медіа, готові постійно вдосконалювати свій професійний рівень відповідно до сучасних тенденцій розвитку інформаційного суспільства.

Інформатизація освіти призводить до трансформації ролі учителя, появи нових методів та організаційних форм підготовки педагогів. Успішне використання ІКТ та медіа в освітньому процесі залежить від здатності педагога по-новому організувати навчальне середовище, об’єднати новітні інформаційні та традиційні педагогічні практики для того, щоб проводити захоплюючі заняття, заохочувати навчальну кооперацію та співпрацю школярів.

Медіатворчість як різновид творчої діяльності особистості

Поява в сучасному пантеоні наук про людину цілого ряду нових дисциплін з префіксом «медіа», а саме медіаосвіта, медіапсихологія, медіаекологія, медіадидактика і, в решті решт, медіафілософія, свідчить про виникнення проблемного поля в просторі взаємодії людини та нової інформаційно-комунікаційної реальності і викликає необхідність формування відповідного понятійного апарату. Вже досить розвинуті у дослідження науковців такі поняття як медіакультура, медіаосвіта, медіапростір та медіареальність. Набуває актуальності філософська рефлексія поняття «медіатворчість» як способу творчого буття особистості в медіакультурі.

Метою статті є панорама історичного розвитку медіатворчості в процесі удосконалення та виникнення нових медіа, дослідження її особливостей та уточнення визначення медіатворчості як поняття, що інтегрує різні жанри творчості в медіакультурі та її продуктивні, комунікативні та перцептивні аспекти.

Глосарій

Медіакультура – сукупність духовних цінностей, створених інформаційно-комунікаційними засобами, що функціонують у суспільстві, щодо елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому.

Медіакультура особистості – здатність особистості ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіапедагогіка – сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосування медіа і є специфічним напрямом педагогіки з такими складовими як медіа дидактика (проблеми, роль, функції, і значення медіа в навчанні) і медіа виховання (проблеми медіа використання медіаресурсів і пропозицій).

Медіадидактика або дидактика ХХІ століття

Один зі способів визначити кваліфікацію майстра (в тому числі і вчителя) – познайомитися з його інструментами. Їх може бути багато або мало, вони можуть бути досконалими чи ні, в кінці кінців, вони можуть бути доречними чи не зовсім… Зазвичай гарний той майстер, який має багато інструментів, вони справні, завжди під рукою і знаходяться у повному порядку (О.П.Остапенко)

Поява нових інструментів у майстерні сучасного вчителя призводить до виникнення нової галузі педагогічної науки – медіадидактики, або, як ще її називають, дидактики ХХІ століття.

ПРИГАДАЄМО!

Дидактика (з грецької "didakitos" – той, хто повчає, "didasko" – той, хто вивчає) – галузь дидактичної науки, яка розкриває теоретичні основи світи та навчання у найбільш загальному вигляді. Незмінними з ХVІ століття залишаються головні завдання дидактики – розв’язання проблем «чого навчати і як навчати». На сучасному етапі педагогічна наука активно досліджує проблеми «коли, де, кого і навіщо навчати.