Основні тенденції впливу технології штучного інтелекту на освітнє середовище

Довгаль Сергій Анатолійович, кандидат філософських наук, доцент, кафедра управління інформаційно-освітніми проєктами КЗВО "ДАНО" ДОР", sdovgal2010@gmail.com

Тухтарова Тетяна Карімжанівна, методист навчально-методичної лабораторії дистанційних технологій в освіті КЗВО "ДАНО" ДОР", ttk10@ukr.net

Використання інформаційно-цифрових технологій в процесах навчання вже кардинально змінило освітній простір оскільки платформи дистанційного навчання, комп’ютерні симуляції, імерсивні технолології та гейміфікація вивели навчальний процес далеко за межі аудиторій та класних кімнат. Сучасний освітній простір під впливом інформаційно-комунікаційних технологій трансформувався в цифровий освітній простір. Дана трансформація надала можливість учням та студентам отримувати знання за допомогою онлайн-платформ та веб-сайтів, а також змінила підходи до аналізу та моделювання в навчальному середовищі. Популярність онлайн-навчання продовжує зростати, постійно змінюючись під впливом нових інформаційних технологій, оскільки має низку переваг, а саме гнучкість, нижчі витрати та широкий спектр контенту.

Освіта та штучний інтелект: зв'язки, ролі та перспективи буття

Дуднік Володимир, завідувач НМЛ дистанційних технологій в освіті,

Тухтарова Тетяна та Кучер Ростислав, методисти НМЛ дистанційний технологій в освіті

Сучасний етап розвитку суспільства дуже тісно пов’язаний з цифровізацією всіх без винятку сфер суспільного життя. Ці зміни пов’язані зі стрімким розвитком науки і техніки. Активне використання хмарних сервісів та штучного інтелекту, зростання обчислювальних потужностей та розширення загального доступу до величезних обсягів відкритих даних призводять до збільшення глобальних інвестицій в технології та послуги. Нагальним стає і кадрове питання. Сучасним фахівцям потрібен відповідний рівень підготовки для роботи зі штучним інтелектом. З одного боку, це ставить нові вимоги до підготовки молоді, з іншого - надає можливості для використання хмарних технологій під час освітнього процесу.

Педагогічний дизайн та його можливості в побудові навчального процесу. Моделі та стратегія вибору

Довгаль Сергій, кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри управління інформаційно-освітніми проектами, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР», sdovgal2010@gmail.com

Тухтарова Тетяна, методист навчально-методичної лабораторії дистанційних технологій в освіти, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР», ttk10@ukr.net

Стрімкий розвиток новітніх інформаційних систем і технологій обумовив суттєві зміни в організації навчального процесу. З комп’ютеризацією навчального процесу мова повинна йти не стільки про підручники та навіть не про навчально-методичні комплекси, а про побудову дієвого навчального оточення. Прогрес у галузі інформаційних технологій дозволяє сьогодні всерйоз говорити про побудову навчального процесу з відкритою навчальною архітектурою. Саме ці можливості в повній мірі забезпечує педагогічний дизайн як технологія проектування навчального середовища, в якій на основі найбільш раціонального уявлення, взаємозв’язку та поєднання різних типів освітніх ресурсів забезпечується психологічно комфортний та педагогічно обґрунтований розвиток суб’єктів.

Медіадидактика. Використання медіа у навчально-виховному процесі

Медіа потужно й суперечливо впливають на освіту молодого покоління, часто перетворюючись на провідний чинник його соціалізації, стихійного соціального навчання. В структурі компетентності сучасної людини своє чинне місце отримує інформаційно-комунікаційна компетентність. Інформаційно-комунікаційна та медіаосвітня компетентності стають необхідною складовою портрета справжнього професіонала в галузі освіти поряд з такими компетентностями як методична, предметна, соціальна, особистісна, психолого-педагогічна, інноваційна. Найбільш затребуваними нині є вчителі, які володіють сучасними медіа, готові постійно вдосконалювати свій професійний рівень відповідно до сучасних тенденцій розвитку інформаційного суспільства.

Інформатизація освіти призводить до трансформації ролі учителя, появи нових методів та організаційних форм підготовки педагогів. Успішне використання ІКТ та медіа в освітньому процесі залежить від здатності педагога по-новому організувати навчальне середовище, об’єднати новітні інформаційні та традиційні педагогічні практики для того, щоб проводити захоплюючі заняття, заохочувати навчальну кооперацію та співпрацю школярів.

Медіатворчість як різновид творчої діяльності особистості

Поява в сучасному пантеоні наук про людину цілого ряду нових дисциплін з префіксом «медіа», а саме медіаосвіта, медіапсихологія, медіаекологія, медіадидактика і, в решті решт, медіафілософія, свідчить про виникнення проблемного поля в просторі взаємодії людини та нової інформаційно-комунікаційної реальності і викликає необхідність формування відповідного понятійного апарату. Вже досить розвинуті у дослідження науковців такі поняття як медіакультура, медіаосвіта, медіапростір та медіареальність. Набуває актуальності філософська рефлексія поняття «медіатворчість» як способу творчого буття особистості в медіакультурі.

Метою статті є панорама історичного розвитку медіатворчості в процесі удосконалення та виникнення нових медіа, дослідження її особливостей та уточнення визначення медіатворчості як поняття, що інтегрує різні жанри творчості в медіакультурі та її продуктивні, комунікативні та перцептивні аспекти.

Глосарій

Медіакультура – сукупність духовних цінностей, створених інформаційно-комунікаційними засобами, що функціонують у суспільстві, щодо елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому.

Медіакультура особистості – здатність особистості ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіапедагогіка – сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосування медіа і є специфічним напрямом педагогіки з такими складовими як медіа дидактика (проблеми, роль, функції, і значення медіа в навчанні) і медіа виховання (проблеми медіа використання медіаресурсів і пропозицій).

Медіадидактика або дидактика ХХІ століття

Один зі способів визначити кваліфікацію майстра (в тому числі і вчителя) – познайомитися з його інструментами. Їх може бути багато або мало, вони можуть бути досконалими чи ні, в кінці кінців, вони можуть бути доречними чи не зовсім… Зазвичай гарний той майстер, який має багато інструментів, вони справні, завжди під рукою і знаходяться у повному порядку (О.П.Остапенко)

Поява нових інструментів у майстерні сучасного вчителя призводить до виникнення нової галузі педагогічної науки – медіадидактики, або, як ще її називають, дидактики ХХІ століття.

ПРИГАДАЄМО!

Дидактика (з грецької "didakitos" – той, хто повчає, "didasko" – той, хто вивчає) – галузь дидактичної науки, яка розкриває теоретичні основи світи та навчання у найбільш загальному вигляді. Незмінними з ХVІ століття залишаються головні завдання дидактики – розв’язання проблем «чого навчати і як навчати». На сучасному етапі педагогічна наука активно досліджує проблеми «коли, де, кого і навіщо навчати.