Педагогічний дизайн та його можливості в побудові навчального процесу. Моделі та стратегія вибору

Довгаль Сергій, кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри управління інформаційно-освітніми проектами, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР», sdovgal2010@gmail.com

Тухтарова Тетяна, методист навчально-методичної лабораторії дистанційних технологій в освіти, КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР», ttk10@ukr.net

Стрімкий розвиток новітніх інформаційних систем і технологій обумовив суттєві зміни в організації навчального процесу. З комп’ютеризацією навчального процесу мова повинна йти не стільки про підручники та навіть не про навчально-методичні комплекси, а про побудову дієвого навчального оточення. Прогрес у галузі інформаційних технологій дозволяє сьогодні всерйоз говорити про побудову навчального процесу з відкритою навчальною архітектурою. Саме ці можливості в повній мірі забезпечує педагогічний дизайн як технологія проектування навчального середовища, в якій на основі найбільш раціонального уявлення, взаємозв’язку та поєднання різних типів освітніх ресурсів забезпечується психологічно комфортний та педагогічно обґрунтований розвиток суб’єктів.

Підвищення науково-методичного рівня вітчизняної системи освіти сьогодні не можна уявити без упровадження перспективних інформаційних і педагогічних технологій. Відповідно оптимальним варіантом втілення в освітній процес переваг сучасних технологій може виступати педагогічний дизайн. Це системний підхід до побудови навчального процесу, в результаті якого уможливлюється організація єдиної системи цілей навчання, навчального матеріалу й інструментів, доступних для передавання знань. Тому виникає нагальна потреба в аналізі та систематичному дослідженні специфіки педагогічного дизайну в умовах цифровізації сучасного освітнього простору. Умови інформаційного суспільства диктують жорсткі вимоги стосовно систематичного розроблення та впровадження в педагогічну діяльність сучасних освітніх закладів широкого спектра мультимедійних технологій, внаслідок чого актуального значення набувають засоби електронного навчання на робочому місці. Технологія педагогічного дизайну дозволяє досягти синергетичного ефекту завдяки поєднанню переваг електронного навчання на робочому місці з новітніми принципами та перспективними технологіями проектування навчального середовища [3].

Існує ряд визначень самого поняття педагогічний дизайн. Педагогічний дизайн – це напрям педагогічної науки, пов’язаний з розробленням і вивченням об’єктів, умов, ситуацій, сценаріїв, які підтримують освітню діяльність. Педагогічний дизайн – це проектування, розробка та надання навчального досвіду. Фахівець у педагогічному дизайні розуміє як правильно презентувати знання та досвід таким чином, щоб учні набували та закріплювали нову інформацію та навички [5]. За своєю суттю педагогічний дизайн – це проектування навчального середовища, в якому на основі найбільш раціонального уявлення, взаємозв’язку та поєднання різних типів освітніх ресурсів забезпечується психологічно комфортний та педагогічно обґрунтований розвиток суб’єктів навчання.

Педагогічні дизайнери – свого роду «архітектори» навчального досвіду, їхня робота має велику цінність. Як в освітньому, так і в корпоративному середовищі вони часто виступають як директори та менеджери проектів у процесі розробки навчального курсу/уроку [4].

Педагогічний дизайнер не обов’язково спеціаліст у темі курсу, що проектується. Основні критерії роботи педагогічного дизайнера з навчальними матеріалами: ясність, доступність та рівень залученості учня до процесу. Оцінка знань – ключовий заключний етап реалізації проекту, тому викладачі можуть легко переконатися, чи були навчальні заняття ефективними у досягненні поставлених цілей. Досвід навчання або «learning experience» може стосуватися всього – від вчителів у класі до онлайн-курсів, навчальних посібників, презентацій PowerPoint та симуляцій. Він включає будь-який досвід, в якому передбачається навчання будь-якого роду.

Розробники навчальних програм створили безліч академічних теорій та моделей, які розкривають когнітивні процеси, що лежать в основі навчання. Такі моделі забезпечують максимальну ефективність навчання передачі знань чи навичок учням. Але коли справа доходить до проектування навчального процесу, експерти навчальних програм повинні враховувати три основні компоненти, щоб забезпечити ефективність навчання:

1) Мета навчання визначає та встановлює межі того, що здобувачі освіти повинні знати чи вміти робити в кінці курсу, чого вони не могли зробити раніше;

2) Навчальні матеріали – це ресурси курсу, які використовуються для вибудовування навчального досвіду. Це дії, які плануються та створюються розробниками навчальних програм під час розробки онлайн-курсу та виконуються чи використовуються здобувачами освіти у процесі навчання;

3) Оцінка включає виявлення результатів через моделювання реальних ситуацій, вікторини, заліки, іспити та інші способи аналізу успішності.

Усі три компоненти складають так званий «Трикутник навчання». Трикутником є взаємозв’язок між компонентами і підпорядковується двом правилам:

1) Якщо взаємозв’язок всіх трьох компонентів побудовано правильно, навчання значно покращується і досягаються чудові результати;

2) Якщо один із компонентів відсутній, то навчання перестає бути ефективним [2].

Методи та засоби розробки навчального курсу обговорюються протягом останніх кількох десятиліть. Можна розглянути кілька популярних підходів у проектуванні освітнього продукту.

ADDIE – стандарт проектування навчальних курсів [1]. Модель включає п’ять основних етапів: аналіз, проектування, розробка, впровадження, оцінка (див. Таблиця 1).

Таблиця 1.

Основні етапи моделі ADDIE

Етапи проектування	Форми реалізації за допомогою LMS
Аналіз	Під час аналізу здійснюється пошук відповідей на правильні питання, наприклад: Що нині робить експерт, щоб задовольнити потребу здобувачів освіти у навчанні? Які проблеми допоможе усунути LMS? Ґрунтуючись на цьому, виявляється цільова аудиторія та визначаються цілі.
Проектування	На цьому етапі розробляється план дій, який простіше скласти спираючись на чітко поставлені питання. Приклад корисних питань у даному випадку: Як використовуватиметься LMS? Як буде додано нових користувачів до системи? Які інструменти розробки та функції навчання вам потрібні? Якими функціями обладнано LMS? Яка інтеграція програмного забезпечення буде потрібна? Якщо LMS включає інструменти гейміфікації, як вони використовуватимуться для залучення та мотивації цільової аудиторії?
Розробка	Налаштування інструментів, функцій та інтеграція програмного забезпечення LMS. Створення навчального контенту, завантаження вмісту і приготування до активації. Виконується пробний запуск.
Впровадження (реалізація)	Організація онлайн-курсів для здобувачів освіти за допомогою відповідної платформи чи сервісу. Розробка інструкцій для працівників та учнів. Якщо є готовий план і виконано всі інші кроки, реалізація має бути плавною, за умови, що обрано правильну LMS. Платформа має сприяти тому, щоб усе йшло за планом.
Оцінка	Сьогодні оцінку ефективності курсового проектування не виділяють як останній етап роботи. Її прийнято вважати безперервним етапом, що супроводжує перші чотири. Для якісної оцінки ефективності потрібно отримати зворотний зв’язок від учнів та отримати відповіді на питання: «Що спрацювало, а що ні?»; «Як можна покращити використання LMS?»; «Оцініть функції LMS: які з них були найпопулярнішими?»; «Що було недостатньо використано та чому?»

Популярною альтернативою ADDIE є модель послідовного наближення SAM (Successive Approximation Model), суть якої полягає в розподілі процесу розробки на короткі кроки, що повторюються, – ітерації, під час яких поступово напрацьовуються нові якості продукту. При цьому результатом кожної ітерації є версія готового результату з різним ступенем деталізації, яку можна проаналізувати та скоригувати.

Наприклад, у перший день навчальна програма описується за блоками та основними практиками, у другий день наповнюється тезами, у третій день продумуються формати навчання. Результат кожного дня може бути продемонстрований замовнику та учасникам для обговорення.

Для невеликих завдань використовують спрощену модель, яка описує етапи однієї ітерації: аналіз (оцінка) – проектування – розробка. Класична ж модель SAM складається з восьми етапів, розподілених за трьома фазами проекту: підготовка, ітеративне проектування та ітеративна розробка.

Модель зворотного дизайну (backward design, understanding by design) передбачає початок розробки курсу «з кінця»: насамперед слід визначитися з бажаним результатом навчання, потім зрозуміти, як можна оцінити його досягнення, і лише потім продумати форми навчання та контент. Цю модель порівнюють з рухом по карті, коли спочатку визначається кінцева точка подорожі, а потім проробляється оптимальний маршрут до неї. Використання цієї моделі дозволяє зосередитись саме на результаті, а не на процесі. Поки результат не визначено, рух далі неможливий.

Модель Діка та Кері (Dick and Carey Model) заснована на зв’язку між освітнім контентом, контекстом, навчальною поведінкою та методикою навчання. Як і в моделі зворотного дизайну, розробка тут починається з постановки мети навчання. Але подальший процес роботи складається з паралельних етапів та ітерацій [7].

Головним питанням у педагогічному дизайні є не вибір моделі, а вибір напряму своїх дій та послідовне просування до мети. Іноді буває так, що проблему неможливо вирішити навчанням. Тому, перш ніж розпочати розробку навчального контенту, необхідно провести дослідження та аналіз потреб. Цей крок допоможе дізнатися про коріння існуючої проблеми – можливо, вона викликана зовсім не браком навичок серед учнів, а зовсім іншими факторами.

У виразі «педагогічний дизайн» ключове слово – педагогічний. Мета педагогічного дизайнера – забезпечити ефективний процес навчання, максимальне засвоєння навчального матеріалу та його подальше перенесення в область практики [6]. Системно проектуючи програму, необхідно враховувати особливості здобувачів освіти: вік, досвід навчання, мотивацію тощо. Тому будь-який навчально-методичний контент, який вбудовується у програму, кожне придумане завдання має відповідати на запитання: «Чи відповідає це принципам навчання людей цільової аудиторії?» та «Чи зможуть учні застосувати нові знання практично?». Це питання безпосередньо випливає з попереднього: якщо на минулому етапі педагогічний дизайнер найбільш ефективним способом дає учням знання, то на цьому – змінює їхню поведінку. Тут необхідно визначитись із такими засобами навчання, які допоможуть перенести нові знання на практику: симуляціями, рольовими іграми, кейсами тощо.

Яку б модель педагогічного дизайну не було обрано, але жодна з них не вирішить проблеми, якщо вона пов’язана з хаотичними, безсистемними, не до кінця осмисленими діями. Будь-яка модель здатна надати рамки для організації процесу. І в цьому сенсі доцільніше було б перейти від розгляду моделей педагогічного дизайну до моделей управління проектами при освітньому проектуванні. Будь-який дизайн, зокрема і педагогічний, кінцевою метою має результат, а не процеси його досягнення.

Список літератури:

1. Абрамов О.М. Про становлення, розвиток та взаємозв’язок стандартів та специфікацій електронного навчання (e-learning) / О.М.Абрамов // Вісник Харківської державної академії культури. – 2012. – № 37. – С. 284-293.

2. Буланова Т.В. Педагогический дизайн информационной учебной среды / Т.В.Буланова, В.А.Стародубцев, О.Б.Шамина // Проблемы информатики. – 2012. – № 5. – С. 208-212.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І.М.Дичківська. – Київ : Академвидав, 2004. – С. 247-295.

4. Круг С. Веб-дизайн: книга Стива Круга или «не заставляйте меня думать!» / С. Круг. – Санкт-Петербург : Символ-Плюс, 2005. – 200 с.

5. Курносова С.А. Педагогический дизайн: эксплицирование понятия / С.А.Курносова // Международный журнал экспериментального образования. – 2012. – № 8. – С. 36-42.

6. Педагогічний дизайн засобів електронного навчання на робочому місці : монографія : [Електронне видання] / В.С.Пономаренко, О.І.Пушкар, Т.Ю.Андрющенко та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, професора В.С.Пономаренка, д-ра екон. наук, професора О.І.Пушкаря. – Харків : ХНЕУ ім. С.Кузнеця, 2017. – 263 с.

7. Селевко Г.К. Проектуємо комп’ютерний урок / Г.К.Селевко // Відкритий урок. – 2006. – № 3-4. – С. 19-25.